Історія селища Великий Бичків

                                 

                              Пісня про Бичків

                    Де вітер гуля на стрімкій полонині,

                    Село  там лежить в мальовничій долині

                    І ріки течуть там стрімкі і бурхливі

                   Ліси і поля неповторно красиві.

                   Цей край, де дитинство своє я провів

                   Село це зоветься - Великий Бичків.

                   І звуки трембіти лунають здалека

                   Там вівці пасуться, в зелених смереках

                   Вівчар молодий свою пісню співає,

                   І все навкруги ніби враз оживає.

                   Цей край, де дитинство своє я провів -

                   Село це зоветься - Великий Бичків.

              Великий Бичків – селище міського типу (з 1947 року) розташоване на правому березі ріки Тиса при впаданні в неї гірської річки Шопурки. В селищі проживає

9430 чоловік, з них переважна більшість українці. Проживають також угорці, росіяни, румуни та представники інших національностей.

             У селищі Великий Бичків особливо розвинена деревообробна промисловість. Успішно діють такі підприємства, як ДП Великобичківське ЛМГ, ТзОВ"ВГСМ",

ТзОВ "Бруно ЛТД", ТзОВ "Карпати", ЗАТ Консервний завод", хлібокомбінат.

            На території селища діють 5 дитячих садочки, 3 загльноосвітні школи, школа - інтернат, дитяча музична школа, будинок культури та 3 бібліотеки.

             Культурне життя селища сконцентрувалося навколо товариства "Просвіта", яке тут було засновано в 1920 році. Завдяки діяльності О.Кухтина, М.Водоноса, М.Марущака, І.Романченка, Ю.Кузьмика та багатьох інших. В Бичкові створено хор, оркестр, драмгурток, організацію "Пласт", гімнастичне товариство "Сокол", "Освітянський союз", футбольний клуб "Довбуш". сільськогосподарські курси. 

В грудні 1933 року в Бичкові засновано театр "Нова сцена" - перший український професійний театр Закарпаття, який  очолив вчитель місцевої горожанської школи 

Ю.А.Шерегій.

                                                      

                                                                   

                 Славиться Великий Бичків цілою плеядою талановитих художників і різьбарів. Серед них: Микола Корж, Василь Попович,Юрій Гринюк, Йосип Попович, Микола Юращук, Йосип Ягнюк Олена Тріщук, Василь Нямещук , Ігор Данилков, Руслан Мойсюк, Микола Савчук, Олексій Паша, Михайло Мадярій, Ладислав Лукачук твори яких знаходяться у приватних колеціях багатьох країн Європи , Америки та Австралії.

                Своє бачення прекрасного передавали та залишили поетичні доробки для нащадків місцеві поети: Олексій Чічак, Тетяна Мотрюк, Іван Чічак, Олена Марущак, Олена Чупак, Одарка Остроушко, Іван Халудило, поет в міграції Осип Мускур.

За збереження культурної спадщини селища меморіальні дошки встановлено в селищному Будинку культури:

- заслуженому працівнику культури України, колишньому керівнику і диригенту самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» Василю Васильовичу Пекарюку

- народній поетесі Олені Чупак

- народному різьбарю Василю Смердулу

- театральному діячу, актору, драматургу – Юрію-Августину Шерегію.

                 Центрами духовного життя є бичківські храми: Свято-Успенська греко-католицька церква (1845 р.), Свято-Покровська првославна церква (1895 р.), Хресто-Воздвиженська православна церква (1935 р.), римо-католицька церква Св.Імре 

(1996 р.),  українська православна церква Св. Пророк Іллі. 

 

Спражнім оберегом селища стала статуя Богородиці, яка була освячена отцями - настоятелями Великобичківських храмів 7 вересня 2002 року.

                                                                      
  У всьому світі відоме ім'я уроженця селища отця Теодора Ромжі - єпископа Мукачівської греко-католичкої єпархії у 1944 - 1947 рр., який прийняв мученицьку смерть за віру Христову і в червні 2001 року був канонізований (проголошений блаженним, святим) Папою Римським Іоаном  Павлом ІІ.

                Гордістю Великого Бичкова є 4 доктори медичних наук, 23 кандидатів медичних, фізико-математичних, хімічних, історичних, педагогічних, технічних, юридичних, богословських наук.

                Звання заслуженого працівника - удостоєні 11 уродженців Бичкова.

                Далеко за межами України і бувшого СРСР були відомі бичківські спортивні зірки: Іван Яремчук (футболіст Київського "Динамо", заслужений майстер спорту СРСР, триразовий чемпіон СРСР по футболу, дворазовий володар Кубка СРСР, учасник світових чемпіонів з футболу в Мексиці та Італії),  Василь Йосипчук - п'ятиразовий чемпіон України, дворазовий майстер спорту СРСР з плавання і сучасного п'ятиборства, переможець трьох спартакіад УРСР, довгий час очолював десятку кращих плавців України,  Богдан Йосипчук - майстер спорту СРСР з сучасного п'ятиборства. Учитель І.Яремчука, бичківець С.Руснак - заслужений тренер УРСР по футболу.

                Наш земляк, уродженець Бичкова Йожеф Келен був одним з творців пролетарської революції в Угорській Республіці у 1919 році, відомим на той час  Європі вченим математиком і інженером - енергетиком, на його захист під час переслідувань угорським урядом став вчений із світовим ім'ям Альберт Енштейн.

               Інший виходець із Бичкова - Іреней Феньд був першим міністром оборони гомінданівського Китаю.